Історична наука зазнала важкої втрати - 4 травня 2012 р. на сімдесят другому році життя перестало битися серце відомого українського вченого Фелікса Михайловича Шабульда. Людина широкої ерудиції і глибоких знань, Фелікс Михайлович своє наукове життя присвятив дослідженню пізнього українського середньовіччя, події і явища якого розглядалися ним у нерозривній єдності з історичним процесом у Центрально-Східній Європі на етапі XIII-XV ст. На долю Фелікса Михайловича випало нелегке життя, його дитинство і юність припали на воєнні та повоєнні роки. Народився Фелікс Михайлович у родині військовослужбовця в місті Улан-Уде 21 квітня 1941 р. Ще підлітком він почав свій трудовий шлях у заводському колективі, й у сімнадцять років уже мав спеціальність токаря. Проте, працюючи на виробництві, Фелікс Михайлович не переставав мріяти про навчання. У 1962 р. він поступив на історичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, а роком пізніше влаштувався на посаду старшого архіваріуса Київського міського державного архіву. Через два роки Ф. М. Шабульдо працював уже молодшим науковим співробітником Центрального державного історичного архіву УРСР. Входження в архівне середовище мало неабиякий вплив на формування його як дослідника, оскільки саме прискіплива увага до джерел стане своєрідною візитною карткою наукових праць історика. У 1968 р. Фелікс Михайлович був членом редколегії "Українського історичного журналу". Із цього часу і до кінця свого життя він тісно був пов'язаний з академічним Інститутом історії України. Крім того, у 1990-х рр. Ф. М. Шабульдо зробив свій внесок у становлення Інституту археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАНУ. Саме у ці роки визначилося коло наукових інтересів Фелікса Михайловича: поважне місце в яких, окрім праць у галузі державознавства та археографії, посіла середньовічна доба - основним об'єктом його досліджень стали українські землі у складі Великого князівства Литовського. Цій проблематиці він прис ... Читать далее