На початку 1930-х рр. латвійська та естонська громадськість була доволі добре поінформована стосовно того, що відбувалося у СРСР, у тому числі про голод в Україні. Багато прибалтів мали родичів у цій радянській республіці, листи яких, де йшлося про страшні події, публікувалися у пресі країн Балтії. Латвійська та естонські дипломати володіли більш докладною інформацією про голод, котра ґрунтувалася на особистих враженнях від поїздок по Україні. У своїх звітах вони докладно писали про масштаби голодування та факти канібалізму. Хоча офіційна реакція Латвії та Естонії на український Голодомор була доволі пасивною, жителі прибалтійських країн організували кампанію допомоги, надсилаючи голодуючим у СРСР продовольчі посилки. Великий голод 1932-1933 рр. в Україні, Голодомор, який протягом року забрав кілька мільйонів життів, уважається однією з найбільших трагедій двадцятого століття. Радянський режим уперто заперечував сам факт його існування. На початку 1930-х рр. Москва намагалася приховати від світу моторошні події в республіці, заборонивши кореспондентам іноземних видань в'їзд в Україну й розгорнувши масовану пропаґандистську кампанію. І все ж певні звістки до Заходу таки дійшли. Зокрема, про голодовку повідомляли такі журналісти, як Томас Малькольм Маґґеридж, Ґарет Ричард Воен Джоунс, С'юзен Бертіллон та ін. Акредитовані у "країні Рад" закордонні дипломати також знали про голод, що чітко простежується з листування британських, німецьких й італійських місій. У цій статті розглянемо питання обізнаності латвійських та естонських дипломатичних представників про події у сусідньому СРСР. Інформування громадськості прибалтійських країн про Голодомор Доповіді латвійських та естонських дипломатів про голод у Радянському Союзі, особливо в УСРР, якісно не відрізнялися від тих, що їх прибалтійська громадськість отримувала з преси. На початку 1930-х рр. найбільші газети, такі, як латвійські щоденні видання "Jaunākās Ziņas" ("Останні новини"), "Latvijas Kareivis" ("Латвій ... Читать далее