[ВАСИЛЬ МАРКУСЬ] 15 жовтня 2012 р. у місті Чикаґо (Іллінойс, США) на дев'яностому році життя завершився земний шлях визначного українського вченого, політолога і громадського діяча, дійсного іноземного члена НАН України, професора Василя Маркуся. В. Маркусь народився 27 грудня 1922 р. у с Бедевля Тячівського повіту на Закарпатті, яке на той час входило до складу Чехословаччини. Народну школу закінчив у рідному селі, гімназію - у Хусті. У червні 1942 р. за діяльність як члена підпільної молодіжної української організації був арештований угорською владою, засуджений на п'ятирічний термін тюремного ув'язнення, але в грудні того ж року амністований. Скориставшись новими обставинами, В. Маркусь восени 1943 р. вступає на філософський факультет Будапештського університету, де водночас відвідує курси славістики, латинської і німецької мов. Тоді ж у юнацькому віці виявляє великий інтерес до художньої літератури, публікуючи поезію і прозу в "Літературній неділі". У 1944 - 1945 рр. викладав в українській гімназії у місті Берегове, не полишаючи громадської діяльності, зокрема у Союзі молоді Закарпатської України. Улітку 1945 р. залишає Україну, невдовзі прибуває до Німеччини, де в Мюнхені продовжує студіювати славістику й педагогіку. Там же у 1948 р. в Українському вільному університеті захищає докторську дисертацію на тему: "Архаїчні властивості середньозакарпатських говорів". Досить тривалий і плідний у науковому сенсі період життя В. Маркуся пов'язаний із Францією, куди він приїздить наприкінці 1951 р. зі Швейцарії, де короткий час вивчав політичні науки у Фрайбурзькому університеті. Знакове для академічної спільноти повоєнної української еміграції французьке містечко Сарсель поблизу Парижа відіграє важливу роль і в науковій біографії В. Маркуся. Тут він стає секретарем Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) й одним із провідних співробітників редакції "Енциклопедії українознавства", з якою тісно співпрацював і в пізніші роки, після переїзду до США. У 1956 р. за ... Читать далее