У статті на основі твору візантійського історика Менандра Протектора досліджується посольство Візантії до Тюркського каганату 568 р. та його передісторія. Суб'єктивність суджень Менандра дає змогу подивитися на дипломатичні церемонії, побут і звичаї ставки тюркського правителя очима сучасників-візантійців. У середині VI ст. на Південному Алтаї сформувалося державно-політичне утворення, відоме в історії як Великий тюркський каганат. Свій родовід тюрки вели від леґендарних "п'ятиста сімейств Ашина", які до кінця 30-х рр. V ст. перебували в політичній залежності від гунів. Після того, як останніх підкорили тобґачі1, князь Ашина зі своїми "п'ятьмастами сімействами" втік від них на Алтай, де потрапив під владу жужанів2. Відомо, що одним із занять тюрків у той час був видобуток заліза в Алтайських горах3. У 545 р. вождь тюрків Бумин (Тумен) установив союзницькі відносини з північнокитайською державою Західна Вей, а вже за рік розгромив і підкорив уйґурів, котрі воювали проти жужанів. Допомогу тюркам надали тоді тобґачі, що кочували на північному заході Китаю4. Протягом 551-555 рр. Жужанський каганат припинив своє існування. Для закріплення дружніх стосунків з імперією Західна Вей Бумин у 551 р. узяв за дружину китайську принцесу. Таким чином, у підконтрольних колись жужанам північнокитайських та монґольських степах запанували тюрки. Їхній правитель Бумин очолив племінний союз і перебрав титул кагана. Після його смерті (552 р.) величезну державу розподілили між собою Мукан (син Бумина) та Істемі (молодший брат Бумина). Титул кагана перейшов до Мукана, який у 553-572 рр. правив у Монґолії, де утворився Східнотюркський каганат. Істемі з титулом ябґу (верховний правитель; Менандр Протектор передає його як "дизабул") став на чолі Західнотюркського каганату. До його володінь увійшли Джунґарія, території в басейнах річок Йолдуз, Ілі, Талас, Чу5. У середині 50-х рр. VI ст. тюрки з'явилися на кордонах країни ефталітів6, котрі у той час воювали з сасан ... Читать далее