Розкриваються питання класифікації історичних джерел, створених у процесі діяльності українського національно-визвольного руху середини XX ст., насамперед ОУН(б). Виділено основні групи та види історичних джерел, частині з яких дана змістовна характеристика. Зроблено висновок щодо потреби у всебічному та комплексному дослідженні таких пам'яток. Питання класифікації та розкриття змісту певного сегмента історичних джерел мають непересічне значення для вивчення будь-якої наукової проблеми. Надзвичайно важливо висвітлити її під дослідження тем, що мають гострий суспільно-важливий характер, викликають політичні дискусії. Однією з таких є, поза сумнівом, наукова проблема ОУН та УПА, або історія українських визвольних змагань 1939 - 1956 рр. її засаднича особливість - надзвичайно широке коло джерел і пам'яток, з одного боку, і неналежний стан їх опрацювання, з іншого. Попри всі зусилля вітчизняних і закордонних істориків та археографів, які ввели до наукового обігу значну кількість таких джерел, у тому числі у серійних публікація ("Літопис Української повстанської армії", "ОУН та УПА", "Український здвиг" тощо), усю джерельну спадщину національно-визвольного руху не можна вважати опрацьованою. Проте, перш ніж підійти до загальної характеристики наявних джерел з історії українських визвольних змагань 1939 - 1956 рр., маємо визначитися із загальними засадами класифікації таких документів, пам'яток тощо. Адже, як підкреслював знаний радянський теоретик архівознавства К. Г. Мітяєв, "значення класифікації випливає перш за все з використання її як методу пізнання, дослідження документальних матеріалів, виявлення взаємозв'язків між ними, розкриття закономірностей, що характеризують закономірності об'єктивної дійсності, які відбиваються в документах"1. Папакін Георгій Володимирович - доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, відділ спеціальних галузей історичної науки та електронних інформаційних ресурсів. E-mail: hpapakin ... Читать далее