У статті досліджуються наявні в "Повісті временних літ" та давньослов'янському Восьмикнижжі такі соціальні терміни, як "старьци" та "старѣишины". Традицій но вважається, що згадки про старійшин указують на певні додержавні реалії. Однак ми маємо у "ПВЛ" лише одну оповідь зі згадкою старійшин формативного періоду Русі - про данину полян хозарам, - тоді як решта свідчень походить уже від князівського "київського періоду", зокрема інтенсивно використовується в описі князювання Володимира Святославича. Крім того, і сюжет про хозарську данину, і літописні статті часів князя Володимира відзначено сильним впливом біблійних нарацій та деяких інших книжних джерел. Тим часом детальний розгляд усіх випадків уживання обраних термінів у слов'янському Восьмикнижжі дає дуже заплутану картину, якою завдячуємо довгій історії передачі біблійної традиції. Утім, загальне враження складається таке, що старійшини та князі існували завжди, принаймні вони відомі вже з Книги Буття. Намагаючись описати давню історію Русі, літописець застосував біблійні взірці, що демонструють дуже складну, проте водночас статичну картину політичних і соціальних відносин. У "Повісті временних літ" ("ПВЛ") натрапляємо на позначення "старьци" і "старѣишины", сенс появи яких у тексті, на перший погляд, цілком очевидний. Однак уже побіжний огляд свідчень літопису виявляє досить дивні речі. Про "старѣишинъ" уперше читаємо у сюжеті про данину слов'янського племені полян хозарам. Після того, як поляни вирішили заплатити мечами, "несоша козари (цю данину - Т. В.) ко князю своєму. и къ старѣишинамъ своимъ"1. Нижче згадані єгипетські "старѣишины фараоня" - полянську данину мечами літописець порівнює з недобрими знаменнями при дворі єгипетського царя, що проявляли роль Мойсея, майбутнього великого пророка2. Далі "старѣишина конюхомъ" Вілкул Тетяна Леонідівна - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інсти туту історії України НАНУ, сектор досліджень з історії Київської Русі. E-mail: t-vilkul-1@y ... Читать далее