Красномовним свідченням антинаполеонівської налаштованості малоросійського дворянства є україномовний віршований памфлет із Національного архіву Франції "Стихи казака Твердовскаго". Цей текст, що став французьким трофеєм війни 1812 р., оприлюднюється вперше із викладом історичного контексту його появи. На основі французьких архівних документів і спогадів спростовується панівне в українській історіографії твердження про існування серед елітних прошарків Малоросії зовнішньополітичної орієнтації на пошук підтримки з боку Наполеона. У 1806-1812 рр. малоросійське дворянство залишалося прихильним щодо царського престолу та вороже налаштованим до західної моделі суспільного розвитку, уособленням якої була наполеонівська Франція. Виголошувані окремими дворянами тости за здоров'я французького імператора та складена архієпископом могильовським Варлаамом (Шишацьким) присяга Наполеонові мали чітко виражений ситуативний характер і не були виявом їхньої опозиційності щодо Росії. Характеризуючи ставлення "української інтеліґенції" до війни 1812 р., Н. Полонська-Василенко констатувала утворення в малоросійській елітній верстві глибокого ідейного розламу аж до виникнення двох політичних таборів: один із них мав проросійську орієнтацію, інший начебто тільки й вичікував, аби за допомогою Бонапарта якщо не позбутися царського ярма, то, принаймні, домогтися певної автономії. Факт існування другого табору дослідниця доводила на основі кількох казусів, насамперед схвальних відгуків окремих малоросійських дворян на адресу Наполеона та складання в білоруському Могильові тамтешнім православним архієпископом, уродженцем Чернігівщини, Варлаамом (Шишацьким) присяги на вірність імператорові французів1. Зауважимо, що більшість випадків позитивних висловлювань поміщиків на адресу Наполеона (як-от тост за здоров'я французького імператора, виголошений предводителем дворянства Переяславського повіту Полтавської ґубернії В. Лукашевичем, чи спіч (напідпитку) іншого полтавського дворянина - Я. Мо ... Читать далее